Вже жайвір сонячні бемолі
Розклав на нотний стан весни.
Нуртує хліб в утробі поля,
Мов світ йому у ній тісний.
Дбайливо вітер ниву пестить, -
Грядущу матінку куті,
Здіймає з неба сонця перстень
Для наймилішої в житті.
Та ближчим часом прийдуть люди,
Полишать з милої стерню,
У скирту стягнуть звідусюди
На корм корові і коню.
Чудова лірика кохання,
А люди прозою життя
Не раз її святу поганять
Без крихти жалю й співчуття.
18.06.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265925
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2011
автор: Рідний