Я дуже не люблю, коли люблю не дуже,
Коли п'янке кохання — наругою паплюжать,
Коли язик, в неправді, до піднебіння липне,
Коли нещирим словом тебе лизун засипле...
Я дуже не люблю корисливої дружби,
Бо від її обійм набридливо й сутужно.
Мені доволі дивно і якось гидко, навіть,
Коли сміються в очі, а в спину — кіл втикають.
Я не люблю прислів'я: “Моя хатинка — скраю...”
Кому життя чудове в краю, де нас немає?
На щастя, гріє душу оптимістичне слово:
Нормальних — значно більше! Хіба ж це не чудово?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265899
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2011
автор: Віктор Нагорний