Ти мов та пляма із олії у воді, якби ж в майбутньому бульйоні,
Але ця пляма у воді з криниці дбайливо зберігалась у балоні.
І я осліплена промінням сонця подумала що це веселка,
Де вигравали кольорами дужки та коми із обідньої скатерки,
Отак і ми, окремо - треба дуже, навіть, конче, жити без не в змозі,
Але краплинкою води в житті твоєму я як облизане залізо на морозі,
Рідка речовина з дифузією сонця, жага напитись вдоста, але зась,
Олія у воді - це каламучення води з криниці, бовтання її повсякчас.
Та це нічого, олію можна змити, розбавити гірчицею чи хроном,
Але якщо я океан чи море, а ти мов танкер с нафтовим балоном?
Ти поливаєш береги з звірятком, з патахами, травами з росою...
І я дивлюсь на час, вмиваюсь кров"ю і маслянистою сльозою...
Олія у воді - наказ природи - по колу не води і не розмішуй,
Заплямлена вода при цьому залишиться олією частіше...
І я осліплена промінням сонця подумаю, що це веселка,
Де виграють усіма кольорами дужки та коми із обідньої скатерки...́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265878
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.06.2011
автор: Оксана Чадаєва