Водій на гальма натиска щосили
Маршрутки стали. Що за чортівня?
Сказати б, то ніхто і не повірив.
Собака – суча мати – серед дня
Рух зупинила. І мороз по шкірі
Від погляду собачого сумного.
З її очей природа у зневірі
Благала спокою, лиш спокою одного.
- Поїхали! - кричали пасажири
- Запізнимось! – спішили в марноту.
Гінця природи проганяли і сварили.
Та псині не указ людський статут.
Що привело її? А може пра-вовки
Вночі тут вили з місяцем у змові?
Чи в біоцарстві, що терпіло нас віки,
До бунту проти людства вже готові?
…Нарешті встала… Почимчикувала
В життя собаче. В кроках – безнадія.
Невже, людино, ти усе вже зруйнувала?!!
Луна у серці озивається « …надія…дія…дія.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265778
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.06.2011
автор: Валентина Курило