Листопад-листопад...
Скільки ран незагоєних,скільки
Прорахунків і вад.
І зажурено туляться вільхи
До облуплених стін-
Прозаїчної графіки двору.
Так хотілося змін,
Так хотілося падати вгору!..
І ловити зірки-
Макраме на ожинному небі-
Вільним жестом руки.
Так хотілося вірити в себе!..
І ні кроку назад,
В хворобливе минуле-ні кроку!
Листопад-листопад,
Замети цю знайому дорогу,
Цей вмираючий сад,
Де зажурено туляться вільхи...
Озираюсь назад-
Скільки ран незагоєних,скільки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265751
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.06.2011
автор: Наталя Данилюк