Розбите дзеркало - крихке озерце льоду
В крові рука – в крові душа!...Обмити!
Відрижка кранів – перекрили воду…
Де сіль?...А може трохи поперчити?
Химери в темряві здаються упирями,
Їх очі спалюють… мов лазер папілому
Я відчищаю темно-бурі плями,
У каві втоплюю тижневу мляву втому
В твоєму мозку тільки сині вени,
А де ж обіцяні активні 3 проценти?
Мандрую далі - хромосоми! Гени!
І – паразити... Ні - реципієнти …
Я дзеркалом комусь розбила голову…
Там тільки мозок…Де ж душа витає???
І тут вона безшкіра з тіла голого
На двох химерах тихо вилітає.
Я усвідомлюю, що я когось убила
Лиш відображенням…Так убивали кхмери,
А потім й віддзеркалення розбила…
Я плачу… поруч рюмсають химери…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=26566
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.05.2007
автор: Алена Росицки