Старий рояль ще й досі пам'ятає
Тремтливих пальців ніжність і тепло...
Мій любий друже,нас давно немає,
В розбиті шибки снігу намело.
І голос серця в клавішах втопився,
Як теплий подих в келисі вина...
Брилем стареньким дах наш похилився,
В трухляві шпарки дихає весна.
Моя відрадо,все давно забулось,
Знов розтривожив душу тихий жаль:
В порожній тиші клавіша здригнулась-
Мене впізнав столітній наш рояль!..
Старі картини пліснявою вкрились,
Пилюка з'їла барви полотна...
І знов думки роздмухані злетілись,
Немов мушня на вогник до вікна!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265564
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.06.2011
автор: Наталя Данилюк