Ходить сон по під віконце,
В хату загляда.
А в тій хаті наче сонце,
Мати молода.
Колихає немовлятко,
Та співа пісень.
Щоб дав Боженько дитятку.
Сил у новий день.
Колихає й вишиває,
Не зімкне очей.
Козаченька виглядає,
Сто днів і ночей.
А козак той москалюгу,
За Вкраїну б'є.
Поміж квітів кіньми збитих,
Кров рікою ллє.
Креше шаблі, іскри сипить,
Голови зжина.
За спокійні дні і ночі,
Зброї дзвін луна.
І до - поки в Українця,
Є козацький рід.
Не візьме нас ворожнота,
Під чортицький гніт!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265509
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2011
автор: Віталій Войтко