Він сидів у своїй кімнаті за мольбертом нервово накидуючи контури дівочої постаті на незаймано-білому листі...Олівець в правій руці юнака дрібно тремтів:хлопця била дрож... не від невпевненості -малювати портрети малознайомих людей,було для нього не в новинку.... вони були досить вдалими(один із його друзів називав його картини,"живими",через точність,чіткість ліній і надзвачайну правдоподібність), але... дівчина... ця дівчина,котра сиділа буквально в кількох кроках від нього, дивним чином позбавляла його можливості не лише малювати чи говорити а навіть думати....
Він сидів і стикав зуби від люті і власного безсилля і малював той клятий портрет смаглявої красуні з мідно-золотистим волоссям,яке водоспадом розтікалось по плечах , карими очима і родимкою в правому кутику вуст..
вона була одягнена в футболку салатового кольору і білу спідничку нижче коліна.... на босу ногу були одягнені легкі сандалії пісочного відтінку...
Йому несподівано прийшла в голову попсова фраза типу:р BEATY will save this world...save...world…
"ТАК,так краса врятує світ,або просто вб*є його"-песимістично оскалився він подумки....Боже,який я жалюгідний...
AND WHAT NOW? КУДИ МЕНІ ТЕПЕР ІТИ?А ЧИ ПОТРІБНО КУДИСЬ ІТИ ВЗАГАЛІ?)
ВСЕ ВАШ ПОРТРЕТ ГОТОВИЙ,- КРІЗЬ ЗУБИ ПРОЦІДИВ ХЛОПЕЦЬ…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265458
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.06.2011
автор: Той,що воює з вітряками