Подяка Борецькому О.М. за ідеї
дисертації к. ф. н. «Конечность
человеческого бытия как проблема
мировоззрения», Алма-Ата, 1989р.
65.КРАЙ ЖИТТЯ
Неминучий смерті факт.
Яка самої смерті суть?
Куди подівся той інстинкт,
Коли вона до нас приходить?
Де самозбереження, як смерть?
Виявляєш, пізнаєш її у іншій,
Та у другого є друга смерть.
І хоч долаєш у свідомості своїй,
Та процес й феномен смерті -
Проблема, бо твоє Я є у твоїй.
Вона мета є для життя
( Йде кожен до мети цієї ),
Випробовує цінності буття,
Відсутність суті відкриває
І абсурдність самого життя.
В її умовах – істинність знання,
Правду любові виявляє вона.
Суть смерті є звільнення
Від життя, а суть життя -
Смерть, якої пізнання – свобода.
Для життя є опозиція вона,
До неї треба ще дожити,
Та робота в кожного своя
І її ніяк не пережити.
Смерть абсолютна, чи відносна?
Що? Стан свідомості – життя?
Тут є буття, а там – ілюзія,
Чи може тут себе становлять,
А там царює фікція одна?
Як ти енергія і форма хвильова,
То які то цінності у того є?
Свідомість усвідомлює свого кінця
І все в житті дозволеним стає,
Й життя - для влади над життям.
Коли життям нищиться життя -
Те ж, що гідра їсть свого хвоста.
Як з’їсть хвоста – що їсти буде?
Вона вже дивиться де голова?
Не було б тоді цього життя.
А якщо саме життя – ілюзія,
То смерть в ілюзії, чи смерть її?
Коли є Я і Ти і я є ти – то комуна.
Тоді комуна там є, в смерті,
Бо там немає Я і Ти, там – Ми.
І вже мета Життя є горизонт,
Суть кожного життя – до нього йти.
Нездійсненну мрію всіх найди.
Станеш ідолом, як даш її туди,
Буде всіх Життя, ідея буде жити.
Може безперервне існування
У житті і смерті є і нема
Дилеми мертвого й живого,
Є форми різного буття?
Тоді смерть – планове життя.
Кінцева плоть, перетворення,
Дух вічний, народження.
І смерть вже не фінал, бо віра,
Бо втілення і воскресіння є.
А може вічність шляхом тіла?
Кінець – початок. Смерть має
Істинне народження життя,
Його кінець гріховну суть дає.
Помер і жити в смерті став,
А там помер – знов тут живе.
Так смертю смерть подолав.
Тоді чого боїшся тої смерті,
Якщо є смерть життя у смерті
І ти ідеш в друге життя?
Там живемо, тут життя у смерті.
Або може є їх разом два?
Коли уже кінчається тілесне,
То залишається друге – вічне,
Яке від першого бере, що хоче
І, як треба, має знову інше.
Що?? Платиш життям, щоб знати,
Та просто все, бо смерть – стіна,
Яка фільтрує. З любов’ю йди,
Не бійся її, ходи туди – сюди,
Щоб очищатися і чистим бути.
Набрався бруду тут чи там –
Покаявся стіні і чистим став.
Що б то було, якщо б все знав?
У розпачі відчай дає ту путь.
Смерть – Богом дана благодать.
Вінцем всього життя є Смерть!
Край життя -
Фільтр – стіна.
За нею – чистота,
Благодать вона.
Хто тримає
Ті терези?
Що заставляє
Іти в нікуди?
Як час дає рух
І рух дає час,
То може час
Рухає час?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264785
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.06.2011
автор: Володимир Кондратик