в такі моменти важко думати - тим більш писати
здається ,що почуття переповнюють тебе так ,що ти краями душі майже торкаєшься країв всесвіту ...ти майже всесвіт..торкаєшся і сплітаєшся в єдине з надвічними найсокровеннішими таємницями буття....це кохання
здається, що всі почуття настільки концентровані в одній єдиній точці - (неймовірно !) десь в районі сонячного сплетіння.концентроване сонечко.настільки важке - аж фізично відчуваєш - там ЩОСЬ Є!...це кохання
здається. що ти не зможеш винеси мовчки таке щастя в собі і тебе розірве від радощів і всміхаєшся стелі стінам всьому навколо ,не бачачи цього зовсім навколо і все якось як в каруселі на неймовірних швидкостях пролітає .а ти всміхаєшся до себе ,мабуть, і очі твої сяють... це кохання
і ти хочеш поділитися з усім світом і водночас мовчати на хвилі такого ємоційного єкстазу ..це кохання
здається ти світишся випромінюючи щастя ..це кохання
кохання - це сукупність дрібниць і не тільки .але збірний образ
навіть в школі такого не було зі мною..
.взаємність .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2011
автор: LIRA