33… Так, все виміряно і точно відомо…
32, 31…
А якщо подумати, то я ж нічого, практично, не втрачаю… Лише життя…Решти й так нема…
30, 29…
Сім’я… Тут не склалось. І хтозна хто в цьому винен.
28, 27…
Друзі… Що ж. Вони називають себе друзями лише коли їм щось від тебе потрібно. Звісно… А якщо щось сам попросиш…
26, 25…
Робота… А що робота? Навіщо взагалі пхатись в ту смердючу контору до десятка інших, кожен з яких вважає себе царем та Богом, а насправді нічого не вміє. А понтів…
24, 23…
Багатство… Чого нема – того нема. В когось є, в когось – ні. Це не показник щастя…
22, 21…
З якого місця все пішло шкереберть? Риторичне запитання. З самого початку?.. Ні, дещо пізніше… Зі школи…
20, 19…
Школа – безглузде марнування часу. Безліч зайвих, нікому не потрібних предметів, які й не згодяться в подальшому житті. І найголовніше – вибору ніхто не дає… Вчіть, дітки!!
18, 17…
Університет… Тут не краще. Перші кілька років кишать другорядними предметами… Хоч би не було по них екзаменів… А ні! Екзамен – і стипендія у фізика летить через історію.
16, 15…
Кажуть, що все що відбувається – на краще. Три ха-ха! Кому ж краще якщо у нього машина згоріла? Отож-бо й воно…
14, 13…
А, власне, хто у цьому всьому винен? По-моєму, ніхто… Хіба не так?..
12, 11…
Ні, точно хтось має бути винним. Невже я сам у всьому… Ні, ні, ні…
10, 9…
Хтось вийшов з будинку… Сергійович. Мабуть, на роботу. О, мене помітив… Що він кричить?.. По-моєму, до мене… Здається, сюди біжить…
8, 7…
Ні, не встигне… Надто високий поверх…
6, 5…
Яке свіже тут повітря… Треба ж таке, ніколи не помічав… І краєвиди звідси гарні… Щось я відволікся…
4, 3…
Він стукає в двері… Звісно, не може відчинити… Я заблокував їх ззовні… Прощавай та дякую за все, світе! Я «гарно» погостював, а в гостях довго затримуватись не прийнято…
2, 1…
…
Не знаю, що мені допомогло найбільш – 8 поверх, КамАЗ, з яким я зіткнувся при падінні, чи асфальтна дорога… Все одно… Все одно, це вже не так суттєво… Від таких думок я, мабуть, міг би й заплакати… Але не можу… Мертві не плачуть…
11.11 - 30.12.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264336
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.06.2011
автор: William Mirovich