У мене й сумінівів нема -
Ти цих рядків не прочитаєш.
Чи вже між нами є стіна?
Чи ти на думці іншу маєш?
Та ніби ні. Все майже добре.
Це літо. Сонце і теплО.
Насниться знов вечірнє море...
А зранку - ніби й не було...
Пахуча кава. М"ятний ранок.
І стиглий вечір на губах.
В твою потрапила приманку
На свій же ризик і на страх...
...Ми дуже різні. В тебе мрії.
А в мене різьблене життя.
Не полишаю я надії,
А тебе дУмки - майбуття.
Я прокидаюсь - ти ще сонний.
Ти -каву, Я -зелений чай.
Ти можеш цілий день голодний,
А я не можу так ніяк)
Я хочу зАвжди знати правду:
З ким, де ти, що і як.
І кожна дівчина -принада,
Що посягла на блиск в очах...
Ти ж хочеш, щоб тебе впустила
В свій дім, у серце, у думки...
Та всюди! Щоб вже й тут відкрила
Всі заборони і замки!
Я так не можу!так не можу!
Я хочу дихати життям...
Та не прив"язуй міцно,прошу!,
А то порву мотузки в прах!...
Не знаю. Може я буваю
Різка занадто. Може й зла.
Не всім я серце відкриваю,
І багатьом вже допекла)
***
Та я не хочу знов страждати
Від збайдужілих почуттів.
А тОму не спішу віддати
Тобі усе, що б не схотів!)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263976
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2011
автор: Never Say Never