Життя і смерть накрили сіру вічність,
Щось сипле хронос у годинному чутті,
Усе іде доволі тихо й звично,
Старіє світ і лущиться в брехні.
Невинно убиваємо в собі прозріння,
Шукаєм шлях уперто в нікуди,
А хронік пише про неземні потрясіння -
Показує дорогу, щоб до правдоньки дойти.
08.06.2011 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263938
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.06.2011
автор: hronik