Пірнула у кохання водограй,
До дна дістала й виплила нагору,
Покинула себе та рідний край,
В минуле не знайде сумну дорогу.
Несли у хмари дужі відчуття,
Вбираючи до крихти насолоду,
Не знала ні журби, ні каяття,
Після сраждань приймала нагороду.
Покинув свій, чужого обняла,
Віддала нерозтрачені цілунки,
А та, у кого серце відняла,
Ковтає з гіркоти пекучі трунки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263754
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2011
автор: Есмунт