Напитися я хочу сліз Сирени,
Щоб образ твій забути назавжди,
Щоб серця вгомонити стук шалений,
І заново родитись із води.
Щоб кров моя гаряча стала морем,
Холодним і нещадним у штормах,
Щоб байдуже було мені до горя,
І смуток мій розсипався, як прах…
Та де ж їх взяти, сліз тих, чи украсти?
Бо рана все не гоїться… болить –
Смертельні чари у твоєї казки,
І очі чорні, як відвар смоли...
Мені хоча б одну сльозу вловити…
Та чи існують ліки з глибини?
Бо як не здатні діви ті любити,
То чи уміють плакати вони?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263596
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2011
автор: Лілія Ніколаєнко