Згордовані шпилі нашого міста
Небо дірявлять краями зубців,
Все ж надто високо, щоби залізти,
Тому хмари вкриті рядками рубців,
Надто величні, щоби опускатись
І надто гострі, щоб бути для всіх,
Тільки вночі їм дан́о обсипатись,
Та викладати свій панцерний сміх,
На них наколені згублені мрії,
А також пір'їни із ангельських крил,
Що падають вниз і порохом тліють,
Стелячи крокам незримий настил,
Шпилі мечами старих вартових,
Сталих давно вже тим самим настилом,
Дають цьому місту знайомих старих,
І вимитих стін по течії Нілом..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263332
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 04.06.2011
автор: M.E.(nachtigall)