Проймає і вражає в саме серце…
Два роки вірності із ста мільйонів днів…
І спогади, як вічності озерце,
Народжують відлуння тихих слів...
Стискає в грудях й подих сповільняє,
Коли з безодні вільних почуттів,
Як марево, в реальність випливає
Все несказанне, що колись сказати хтів.
І знов відроджує в мені минулі думи,
Що б’ються в скронях з серцем в унісон,
Про почуття, які давно забулись…
У всьому винен цей триклятий сон…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262949
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.06.2011
автор: Троянда Пустелі