Давно не сіяв дощ. Щоденна спека. Жарко.
Порозгубив зерно? Забилася сівалка?
Давно не лив з відра, не цокотів дахами,
Давно не мив асфальт веселими струмками…
Давно вже не гриміло, щоб вилітала шибка,
І блискавка не била в громовідводи кріпко.
Давно не наливав глибокі калабані,
Хтось надто затиснув вентиль у його крані.
Ти назбирай краплин і дай фонтан зі стелі
Візьми повчальний приклад із хлопчика в Брюсселі.
Збери свої набої, порозкидай їх долі,
Примусь людей сховатись в кулясті парасолі…
І з легкістю й натхненням, не жадано і спритно,
Пройди сухе повітря своїм вологим фільтром!
Давай, без попереджень, відверто, щільно, швидко…
Очисти мої думи, відмий мене до нитки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262657
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2011
автор: Віктор Нагорний