Я не титан.
І не борець.
Не Прометей я
І не Данко.
Я не запалюю сердець.
Не грію я теплом вогненним.
Із сонцем я не прокидаюсь зранку.
Я не герой.
Не полководець.
Я не легенда
І не superstar.
І навіть я не міфотворець
Що кожен день дивує чимось,
Хизуючись і виставляючи свій дар.
Я не філософ і не футурист,
Я не художник, ім’я якому – правда
Бо це – лиш пафос,
Якому я не друг – антагоніст.
Я не піщинка. Я не вірю в фатум.
У цей камінний хрест,
Що носить наша доля-карма.
Мені бароковий цей атом,
Не до снаги вплести в косу життя.
Бо чиста у душі є в мене фарба
І не розтоптана в мені є гордість.
За те що ще жива, за те що повна.
У мене крил нема. Але є сила,
Є мрія, що як динаміт
Веде мене, несе і вибухає
І так зі слів народжується ДІЯ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262500
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2011
автор: Sundreen