Під шквалом подій
у присмерку ночі
закрию сірі очі
від підозрілих мрій-
Не знаю, чи пробачу,
все те, що побачу...
-Там курить тінь
шкідливі сигарети,
і хмари просять диму,
а в комірчині бідній
обкурений поет
шукає свою риму...
-Останні вагони
потяги волочать,
і рельси під ними сміються,
а випадкових
два перехожих
зустрінуть себе...
і нап"ються...
-Планета сплутана дротами,
-Природа, опустившись, плаче...
Я впевнена в собі,
та чи існуєш ТИ?
Озирніться, погляньте, люди!-
Ми люди, чи ми- кати?!.
-Ми не знаєм добра...
-Ми не вірим в любов...
-Ми очі не хочем відкрить-
"Війни нема!"- а що це?
Мир?- Та це ж сміх!-
Не бачу духовності,
може, сліпа?
Засліплена від "утіх"?..
Чи існує те, в що не віриш?-
Шукаю відповідь в снах.
"Ні!"- я почую чийсь голос.
Може, то Бог, чи Аллах...
НЕ ВІРИМО В ЛЮБОВ- її не буде!
НЕ ВІРИМО У ЩАСТЯ- тому нещасні ми...
І хоч поки що ми Люди-
Ми не варті бути людьми!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262038
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2011
автор: Свілана Апельсинова