Закричало серце від думок,
Закрилося в бездушному полоні.
Складаючись назад із часточок,
Які тримала я в своїй долоні.
Розбивши руки в кров, не чутно болю
І сум в очах не видно через сміх...
Люблю життя, ціную свою волю!
Яка дарує море радісних утіх.
І дивлячись на посмішки крізь сльози
Я більше вже не відчуваю біль,
Бо серце замерзає на морозі,
Потрапивши у сильну заметіль.
Я знаю, що колись воно розтане
Від ніжного вогню в чужих очах,
Що стануть рідними і день тоді настане
З ясною посмішкою сонця в небесах.
Рука за руку, не відвівши погляд
Пройде життя в щасливім дні.
Із відчуттям того, що є хтось поряд
І в світі є лиш ми одні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261998
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2011
автор: Людинка