Дощі печаль приплакали мою
За краєм рідним, де живе дитинство.
І ніби я край річечки стою,
До хати мама кличе, ніби сниться.
Цієї річки відчуваю прохолоду,
Ось - ось її торкаюся рукою.
Та хтось зненацька кинув камінь в воду -
Злякав дівча, зчароване рікою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261800
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2011
автор: Надія Гуржій