Прокинувсь в білім, білім покривалі,
Розлючений вчорашнім днем.
Родила постіль молоду без тями,
Та положила квіти разом з нею.
І попадало сонце між дахами,
Курили вікна й залишали слід.
Де на сухому паперові плями,
І замість сонця лампа на столі.
А за скляним птахи на пів варені,
Ламали вітер й небо стерегли.
Стригли дерева,голодом не ситі.
Копали воду талої зими.
Шукало жертву по містам кохання.
Та залишало погляди свої.
Не просихали мокрі від прощання,
А почуття в руках вони німі.
А нащо рвати й сльози ні до чого,
Коли сказати треба відпусти.
І дивний образ створює думками,
В картині небом змалював листи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261567
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2011
автор: Максим Жембровський