Кроваві крила опустивши вниз,
Сидить в темниці ангел одинокий.
Життя своє пустивши під укіс,
Він впав на землю, як підбитий сокіл.
І серед всіх небесних Божих благ,
Він вибрав гріх земний на себе взяти.
Без неї у раю, як в клітці птах...
Та ангелам не зволено кохати...
Не зволено дивитись на жінок,
Земних, гріховних, із небес священних
Та він як глянув - так одразу вмовк,
Частіше кров забігала у венах.
І зрозумів він, що таке любов,
Це те, що не захочеться втрачати,
Для ангелів це гріх, та все ж зійшов
На землю він. До неї. Щоб кохати...
І доторкнувшись до тендітних губ,
Заглянувши в її чарівні очі,
Відкинув Боже слово жінколюб,
На себе взяв він гріх земний охоче.
На ранок в дверях Божі посланці
Його, гріховного, уже чекали.
Забравши в нього волю, слуги ці
На Суд Небесний ангела віддали.
І Бог сказав: "Чи Я ж попереджав,
Великий гріх для вас кохати смертних.
Чому ж ти не послухав і повстав?"
Та Ангел крикнув: "Краще вже померти!
Ти - Бог! Ти є Любов! Чому ж мені,
Не зволено земних жінок любити?
Зажар мене в пекельному вогні!
Без неї я не зможу більше жити!"
Та Бог лиш головою похитав.
"Її не маєш права ти любити!
Закон один для всіх!" І наказав
В темниці ангельській його закрити.
Кроваві крила опустивши вниз,
Сидить в темниці ангел одинокий.
Життя своє пустивши під укіс,
Він впав на землю, як підбитий сокіл.
І серед всіх небесних Божих благ,
Він вибрав гріх земний на себе взяти.
Без неї у раю, як в клітці птах...
Та ангелам не зволено кохати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2011
автор: ПаШко_ШибениК