Спливає час, тремтить роками
Крізь круговерті мрій, розмов,
А хтось читає Муракамі
І пише прозу про любов…
А ти просто безшумно йдеш вперед,
Поете, з поглядом у вічність,
Ховаючи думок своїх щербет
В кишеню на імення «вірші».
Наш час заплутався у круговерті
І вічності, здається, лишилось замало,
Чиїсь страждання надходять в конверті,
Та у нас і своїх тут зібралось чимало.
Так може, час всесвіту завмер? Спливаємо ми?
Поете, не збирай страждань конверти!
Нам так хочеться лишитись щасливими людьми,
А всі банальні сльози просто стерти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260923
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.05.2011
автор: Квітка Надії