Мальованої ночі у саду
Щебече соловей, аж серце зводить...
Під ранок я прокинусь і піду
За горизонт. Туди, де сонце сходить.
Пройду через луги, через поля,
Через лісок, що річка омиває...
Під задушевний голос солов’я
Прийду до тої, що мене кохає...
Візьму в обійми, розплету косу,
Нестиму на руках за осокори...
Я пристрасть, я любов свою несу,
Любов, що є величніша за гори!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2011
автор: Віктор Нагорний