Лиши мене у сп́окої, природо.
Хоч я твій син, та виріс вже давно.
Людським лицем прикрив звірину морду.
А хвіст відрізав.
З ним, без нього — все одно.
Тепер керуюся суспільною мораллю.
Зразковий сім'янин, громадянин.
А зайвину із пам'яті стираю,
Бо я тепер — людина між людин.
Одне лиш зле: приходить місяць повний —
І я від болю корчусь, мов глиста.
Мене про щось важливе мучить спомин...
... На місяць важко вити без хвоста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260440
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 19.05.2011
автор: Єгор Юкрамов