Як інколи важко і боляче в цьому світі жити. Мені кажуть: "А що ж ти хтіла-життя жорстока річ". І я мабуть зараз з ними погоджуся. А тоді...Тоді мені здавалося, що я можу дістати до небес,просто підняти руку і черпнути пухнасті хмаринки з блакитного океану. Сірі, хмурі дні початку весни мені здавалися найкращими. Я не відчувала холодних поривів вітру, я навіть раділа холодному дощу,що безперервно лив з небес. Здається,я була готова,як мала дитина, пригати по калюжам і танцювати під дощем. Мій розум тоді заполонили мрії. Вони були не про далеке майбутнє, а про миті, які я зможу провести з ним,про погляд в його очі,в них я бачила його душу. А потів все раптово якось обірвалось. Він не дивився більше мені в очі, уникав мого погляду. Згодом, припинив відповідати на дзвінки.
Зараз на вулиці світить сонце, щебечуть птахи, все зелене і квітне, але я не помічаю цього. Дні для мене однакові, сірі. Світ став схожим на старий кінофільм. Ніби хтось зняв його на чорно-білу плівку і зараз, тихенько прокручує, з цікавістю спостерігаючи за діями героїв, у яких нема іншого виходу як грати свою роль, навіть не здогадуючись про її існування. Але ж життя не може бути таким! Може воно нічого мене не навчило і я так і залишилася наївною дитиною, але я хочу вірити що маю вибір. І як би боляче мені не було, зможу все почати з початку. Може це буде не завтра і навіть не через рік, може не під лагідним сонцем одеських широт і не на золотому побережжі Чорного моря, але я вірю і плекаю в серці надію на зміни на краще і на те що я зможу сама зробити свій вирішальний вибір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260367
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2011
автор: Река