Ми приречені.На самозречення.
Над відчаєм істини мої спливають,
І без нас все таке недовершене,
Як і цілі твої, що вмирають...
Ми в залежності. Від безмежності,
Що дарують нам стиснуті наші серця,
Я іду із смертельною легкістю,
А ти знову кидаєш сліпі каяття...
Ми над прірвою зорі зірвемо,
Ми забудем про те, що все ніби не так,
Ми опустимось й далі підемо..
Віднаходити правду в чиїхось словах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2011
автор: Lilu_92