Душа, розірвавши всі пута,
Тікає – й не знає куди.
Самотня, тобою забута.
Залишився крок до біди.
Над прірвою бідна застигла,
Дмухне вітерець – упаде.
Лиш зблідла, про поміч не скигле,
Не бачиться поміч ніде.
Назад не повернеться, пізно.
Вперед – у безодню летить.
Стоїть перед вибором грізним,
Не знає, як краще вчинить.
Самотня. Повільно згасає.
У скронях відлунює дзвін.
Не те, що нікого немає,
Це значить – потрібен лиш він.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259982
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2011
автор: Інна Серьогіна