Запитання

"У  кожної  людини  свої  зорі"  ("Маленький  принц")

Як  часто  буває  коли  душа  хоче  вирватись  з  тіла  і  жити  своїм  життям.  Як  часто  нам  хочеться  здаватись  сильнішими  ніж  ми  є,  витривалішими.  Як  інколи  хочеться  когось  звинуватити  у  наших  поразках.
Всі  ми  хочемо  здаватись  сильними  –  але  так  часто  засинаємо  на  подушці  мокрій  від  сліз.
Ми  часто  думаємо  що  темнота  така  сильна  –  але  варто  лише  одного  променя  світла,  і  її  могутність  долається.Чому  ми  втручаємося  у  щастя  інших.?
Важко  знайти  шлях  з  лабіринту,  якщо  хтось  ламає  всі  вказівні  знаки.?
Важко  повірити  у  правду  ,якщо  вона  заплямована  неправдою.  Важко  відкритись.
Чому  дивлячись  на  сонце  -  ми  закриваємо  очі.?  Чому  важко  відпускати  те  –  що  давно  не  гріє  наші  серця.?
Чому  соромимось  показати  нашу  любов  -  боячись  осуду  і  погляду  інших  людей.
Чому  маючи  щось  своє  ми  лазимо  у  чуже  і  хочемо  це  ще  більше  ніж  своє,  ламаючи  усі  перегороди  що  є  на  шляху  до  нещастя.
Ми  такі  впевнені  у  своїх  силах,  ми  такі  горді  і  зовсім  не  боязкі  у  своїх  прагненнях.
Але  навіть  тоді  ми  не  розуміємо  що  щастя  на  чужому  горі  –  не  збудуєш.
Хто  казав  що  можна  сміятись  –  коли  всі  плачуть?

Чому  приспів  життя  не  повторюється  в  вдвічі?
І  чому  двічі  в  одну  річку  не  ввійдеш?
Так,  ви  можете  сильно  бажати  чогось  ,думати  що  це  вам  дуже  потрібне  ,    але  чи  ви  впевнені  у  тому  що  роблячи  усе  щоб  бажання  здійснилось  ви  станете  щасливими  ,якщо  ви  ідете  по  „головам  іншим”?
Простий  монолог  самої  з  собою  .
Прості  запитання,але  чи  не  складно  на  них  відповісти.?
Всі  секрети  стають  явними.  Вся  правда  рано  чи  пізно  розкривається.
Інколи  хочеться  щоб  вже  і  зараз.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259934
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2011
автор: Олеся Шевчук