На девятий день того безкінечного року,коли місяць нікчемно ковтав увесь небокрай...биття серця немає,бо воно вже лягло спати,буде завтра новий день та його вже...я стояв біля прірви,пустої й німої - нещасної...і чутно десь кроки, ну що ж,я готовий стрибнуть...НІ!...а що ти мовчиш?це ж не вихід,ти знаєш прекрасно,та штовхнеш...бо боїшся полону з небес...а чому це ми відблиском палаючих думок такі як крижинки холодні?...безодня...БО ми фантоми... фантоми так гарно складеної казки,до якої що правда назви ще пока нема...
О десятій підйом...ти робитимеш все як завжди...твої мрії з тобою,мої - десь далеко напевно...я знайду їх... і місяць нарешті віддасть небокрай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259882
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2011
автор: rainbow light