Який прекрасний і барвистий день,
як соковиті шовковисті трави,
а ти приклав рушницю до грудей
і прямо мені в серденько направив.
«Чому-то так мало
життя накувала
та віща зозуля?» -
шептала козуля.
Ще би хоч раз на сонечко зглянуть,
ще би хоч раз всміхнутися світанку,
та вже рве тіло дріб, неначе ртуть
і смерть життя засмикує фіранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259199
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 12.05.2011
автор: Борода