Холодне Небо в сірому плащі
На „блискавку” закрите золотаву.
На ранок їсть зорю і п’є дощі.
Вони його розбурхують, як кава.
Воно таке самотнє і бліде,
Що хочеться до серця пригорнути,
Але ніяк... Бо з Неба дощ іде,
На склі виводячи замріяні маршрути.
Проходить час, і Сонце у зеніт
Уже б зайшло, та Хмари пустотливі
Від Неба приховали цілий світ,
А світу щедро розливають зливи.
Немов вино, і вдень, і уночі
Вода з небес щораз грайливо ллється.
А на обід у Неба – знов дощі,
Й шматочок незакоханого серця.
Проходить день – за сонячним теплом
Сумує Небо вечором холодним.
Дощу піала тільки перед сном –
І Небо в ніч закуталось голодним...
Травневе Небо... В сірому плащі
На „блискавку” закрите золотаву.
На ранок їсть зорю і п’є дощі.
Вони його розбурхують, як кава...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258891
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2011
автор: Карпюк Оксана