Пишу прощання. Клею зміст словам.
Байдужість надто серце полонила.
Ні, не здаюся, просто вам віддам
Свої останні спалені вітрила.
Пишу й мовчу. Не хочу знати втрат.
На них дивитись - надто біль пекучий.
Це те, що має в шахах ім'я "мат",
Це те що не вбиває, але мучить.
Пишу прощання. Легше так самій.
А в когось зараз припадають пилом
Такі безцінні, надто дорогі
Життя нові ще, сильні ще вітрила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258501
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2011
автор: Марічка9