Спинивсь автобус. Ой, невже сини?
Такі статечні, мужні і чубаті.
Мов чуло серце. Віщували сни.
Яка ж то радість буде в її хаті!
І вулиця світлішала. Цвіла.
Сусідці усміхалися краяни:
Це ж до синів заквапилась Уляна.
І вістка схвилювала півсела!
Знов обізналась. Ні, то не вони -
То просто дуже схоже односельці,
Яких хтось інший виносив під серцем,
Але вже після клятої війни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258267
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.05.2011
автор: Вячеслав Романовський