Роздався грім посеред тиші, -
сп'яніли очі і вуста.
Я відчуваю серце дише,
нехай навколо дрімота...
Ще сплять замріяні сади,
і не колишуться від вітру.
І, мабуть, спиш, мій ніжний, ти,
поки розводжу я палітру.
Моя душа, неначе ангел
оберігатиме твій сон, -
не перетнули ліжка фланги
кошмари темні із вікон.
Ти спи, коханий, спи, мій ніжний,
не відхрещусь від тебе я.
В спекотний день, чи нічку сніжну
вогонь і лід - душа моя!
А я не спатиму сьогодні,
щоб не злякався ти грози.
Мої вуста п'янкі-солодкі
пришлють промінчик теплоти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257816
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2011
автор: Ліна Біла