Лізу, кудись дерусь
Сміливо,і ніби не боюсь,
Спинюсь на сьомому сучку
Перепочину, обдивлюся,
Позаду десь плететься Нюся
Дістати хоче, не гнучка,
Ну, ось, нарешті, ні! Ще пнусь,
Все видивляюсь чи нема жучка,
Прозоро, а ось і лікаря рука,
Він тут працює сотні літ,
Зачинено, не встиг, обід,
Чекати треба, та я мушу
Допомогти, он тій сирітці,
Повисла на останній вітці,
І хтось трясе, немов би грушу,
Не встигне розхитатись
Опиниться у сітці,
Деруся, пнуся і молюсь
До Захід сонця, до вершини
Тепло зібрати й до віконця
Дмухнути велич у твої світлини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257590
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2011
автор: Ольга Ратинська