З пекучим сонцем обнялись,
В пісках киплячих піднялись
Величним маревом пустелі,
Якихось мертвяків оселі.
Суворі сфінкси - сіре груддя,
Царів обличчя і погруддя.
Стоять: черстві і напівстерті,
Все сіють жах в Долині Смерті.
Навіщо мертвим ті вершини,
Що ген підносяться з долини?
Для слави, гордощів чи виду
Шугнули в небо піраміди?
Тутанхамон, Яхмос, Рамзес...
Хтось мудрий, хтось - із неотес.
З них кожен до небес збирався,
А вище всіх Хеопс дістався.
Старались вознестись - дарма,
Стоять гробниці... Їх - нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257528
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.05.2011
автор: Терен