Вона просила в неба: «Торкнись очей промінням,
І подаруй яскравість, ранкову і велику…»
А з неба тільки краплі важким-важким камінням
Все падали й трусили надію, мов осику.
Вона просила в неба: «Візьми мене нагору,
Щоб милувались очі земним досяжним раєм…»
У відповідь – лиш сонце, що появилось впору..,
Та відповіло небо: «Все так, як ми бажаєм.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257463
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2011
автор: Олеся Шевчук