Крізь небезпеку днів
І гуркотінь вокзалів,
Крізь баговиння слів,
Й не виплаканих сліз:
Дві скривджені душі
Притулку все шукали,
Та звідусіль їх гнали,
Як тих приблудних псів.
І не було для них
Тепла у цілім світі.
Їх покарав Господь
Безсонням назавжди.
Здавалось в душах їх
Вже нічому жевріти:
А там вогонь горів,
І випікався гріх
І жили вони так,
Їх рятувала дія…
Їх порятунком був
Хоч хибний, але крок!
А десь у глибині
Душі - росла надія,
І віра дальше йти
Крізь терни до зірок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257354
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2011
автор: schasnyi