Присмаку терпкого оп'яніння...
Знову почал́ися каруселі.
Це вона закохана в падіння,
Виштовхана силою за двері.
Стала ніч безвихіддю омани.
Серце перестало лупцювати.
Тільки хоче ѓоїтися рана, -
Іншу починають колупати.
Звідки стільки значення у колій?
Згубне, риторичне запитання.
В нас з тобою надто душі голі,
Щоб собі дозволити чекання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257107
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.05.2011
автор: Марічка9