Життя проходить,кожен день схожий на попередній...відчувається самотність і нерозуміння,в голові безліч думок...запитань, на які не можна дати відповідь,все більше захоплює у свої тенета клятий соціум,який ніби впившись кігтями у тіло ставить свої правила...ми зливаємось зі світом у одне ціле з якого не можна втекти,хоча хочеться кричати від безвиході...
Інколи мені здається що суспільство -це звір захоплений виром власних свавільних бажань і пристрастей...він може дати тобі все,або ж забрати те,що належить тільки Богу і тобі:твоє життя,твою любов,І твоє ремесло-саме ту споріднену працю,для якої ти і прийшов у цей світ...
цей монстр завжди,то буде вільним-то бунтівливим,то покірним,залежно від свого мінливого настрою....керуючись власними егоїстичними примхами,він запросто може перекунути тебе з привілейованої касти соціуму у не привілейовану-"знатну і благородну",або вагалі поставити тебе поза будь якими соціальними групами-просто викинути тебе на смітник,не дуже цікавлячись твоєю думкою з цього приводу!
квітень 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256883
Рубрика: Нарис
дата надходження 30.04.2011
автор: Той,що воює з вітряками