сірі сукні скидають тіні
а ти чуєш вже шелест мережив?
це я так на хвилинку влетіла
лише місяць роз’юшений стежив
у шпарину засмучених вікон
де ілюзія миті і втоми
щоби було не надто самітньо
одинокості в домі смутному
що чекати від довгої ночі ?
чи чатує якась загроза ?
ну а ніч сатисфакції хоче
за безсоння ударні дози
це я так лиш сюди на хвилину…
поки ще не повіяло з норду
доки тиша німа часоплину
завмира на мінорнім акорді
і шифоновим дивним шалом
плине спогад про дощ на тілі
тут химерність керує балом
іще трохи і все зотліє…
опустілі дзвенять фужери
сукні сірі вбирають тіні
клеїть світлі світанок шпалери
і з’являются знову стіни
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256263
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2011
автор: Лана Сянська