Стою вже на колінах я півроку,
Ніяк не ворухнусь, не те, щоб встать.
Якого не засвоїла уроку?
Кому свої молитви ще звертать?
Навіщо витягать з-під ніг опору,
Навіщо закривати всі ходи?
Я звикла стрімголов летіти вгору,
Тепер стою на полі боротьби.
Стомилася пливти по океану,
Нема для передиху берегів.
Замріялась про тихую савану,
Що захистить од друзів-ворогів.
У спокої замислюся над змістом:
Навіщо ми приходимо в життя
Дається роль, чи пишеться артистом,
Хто ставить декорації буття?
Пробачу всі образи й несказання,
Прокинеться до волі інтерес.
Згадаю, що життя – Його надбання,
Відчую, Божий син в душі воскрес!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256159
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2011
автор: Софія Соловей