Ніч настала примруживши очі,
Вдивляється у мій силует.
У ставку зорі, гублять пророчі
Всі слова, що в наступний куплет
Мали римою ніжно лягати
Мов ранішня весняна роса
У просторах так вільно пурхАти,
Бути гострими ніби коса.
Тихий вітер згадає про смуток,
Хвилі пісню заграють сумну
Із коріннями вирвавши жмуток
Я трави у тиші зімну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256157
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2011
автор: Вічне Полум*я