Прокинусь на морському узбережжі,
під м'якою ковдрою від свіжого вітру...
Цілуватиму тебе перламутром,тихо і обережно.
Напишу на піску ніжність,а потім хвилями витру...
Проковтну трохи тиші,щоб її зволожену,пінну
ти на пам'ять собі залишив.
Берегтиму минуле в руїнах.
Там,де неба озонний виворіт,стигне ртуттю між венами
формою вічності моє майбутнє.
Чути пишні подихи тенорів,
я невдало загострена,як прямокутний трикутник.
Сьогодні уві сні посміхалась...Коли ноги пестили
мідії.
Ти знову думками лукавиш...
Наче метаморфози Овідія,
мене на полицю ставиш,мною обідаєш.
Центр земного тяжіння
змістився ще ближче до серця...
Любов-холестерин,її ожирінням
хворіти буває нестерпно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2011
автор: Леона Вишневська