Там де колись жив спокiй,
Де промiння гралося пiском.
Там де всi стежки, всi доги
Закарбували нашi з тобою слiди.
Вiтер вперто путав думки,
Птахами у вись вони летiли
Так i не ставши словами,
А може ми того не хотiли
В своiх очах невпевненiсть ховали,
З невiдкуди чекали дава.
Мов дiти бавилися зi снами
У вiдчай, безраддя грали.
Правдиве лишалось життя
А ми ту правду й не впiзнали...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255346
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.04.2011
автор: Саша Берест