Якось дивно здригалися руки,
Серце рвалось з грудей.
І так важко було від розлуки.
Вона ніжно прижалась йому до плечей.
Він пішов. Вона мовчки дивилась у слід...
Він пішов у те пекло, що зветься війною
І від болю, і шуму тремтів увесь світ,
День був вкритий горем - тьмою...
Та війна немов чорна вдова
Забере із собою невинні життя.
Буде криком кричати душа,
Як бездомне сирітське дитя...
Розтоптані долі.
Біль та радість у День перемоги,
А ціна її - могили у полі
Безіменних, великих героїв.
Альбінка 21 квітня 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255259
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.04.2011
автор: Альбинка